Результати аналізу діяльності народного депутата Віталія Войцехівського, який потрапив до Верховної Ради у 2021 році після перемоги на довиборах по 197-му округу, залишаються неоднозначними.
В голосуваннях за ключові та резонансні законопроєкти, що направлені на боротьбу українського суспільства та збільшення прозорості влади, він демонструє сумнівні рішення. Нижче дамо декілька прикладів.
Резонансні голосування: корупція та прозорість.
Попри загальну високу активність депутата (мало прогулів), позиція Войцехівського у питаннях боротьби з корупцією викликала критику з боку громадських організацій:
- Відкриття декларацій: Під час доленосного голосування за поправку №371 (щодо негайного відкриття реєстру декларацій чиновників в умовах воєнного стану), Віталій Войцехівський не голосував. Це рішення фактично сприяло тому, що реєстр тоді залишився закритим ще на певний час. Це крок до прозорості державних інститутів та політиків? Ні, це навпаки схоже на позицію корупціонера, який бажає закрити для ЗМІ можливість контролювати владу.
- Незалежність НАБУ та САП: У липні 2025 року Войцехівський підтримав законопроєкт №12414. На думку експертів, цей документ посилює вплив Генерального прокурора на антикорупційні органи, що ставить під загрозу їхню незалежність. Раніше він також підтримував ініціативи, які спрощували процедуру звільнення очільника НАБУ. А потім були акції з картонками та гучні викриття детективами НАБУ. Тож, Войцехівський знову захищав корупційну вертикаль.
- Під час роботи в комітеті з питань місцевого самоврядування нардеп віддав голос за скандальний проєкт закону №7654. Ця ініціатива авторства Андрія Клочка була розкритикована громадськістю та міжнародними партнерами через загрозу зриву прозорого обрання голови НАБУ. Опоненти законопроєкту наголошували, що такі зміни могли суттєво послабити спроможність антикорупційної вертикалі України, включаючи БЕБ та ДБР. Войцехівський залишився відданим справі захисту корупціонерів.
- Під час історичного голосування за заборону діяльності московського патріархату Віталій Войцехівський брав активну участь у розгляді інших питань. Проте щойно черга дійшла до цього законопроєкту, який стосується національної безпеки, нардеп вийняв свою картку зі слота, через що в системі він офіційно відобразився як «відсутній». Оце так "патріот"...
- Питання національної безпеки та ідентичності не завжди знаходять підтримку в діях нардепа. Окрім ситуації із забороною московської церкви, Віталій Войцехівський фактично самоусунувся від голосування за законопроєкт про деколонізацію географічних назв (№7253). Попри те, що на початку засідання депутат був зареєстрований, безпосередньо під час розгляду цього питання його картка зникла зі слоту, а сам обранець залишив сесійну залу. Зникаючий Ніндзя!
- Віталій Войцехівський виступив на підтримку законопроєкту №9664, авторкою якого є очільниця партії «Слуга народу» Олена Шуляк. Ця ініціатива викликала значний резонанс, оскільки під виглядом розвитку портової інфраструктури вона фактично легалізує забудову прибережних захисних смуг навколо річок, озер та інших водойм. Все про людей дбає...
Наразі Войцехівський на базі громадської організації «ВПО» будує свою політичну діяльність в регіоні. Фактично, активно "засіває гречкою" округ та фотографується "під кожним стовпом". Іноді настільки захоплюється самопіаром, що вішає собі медалі за чужі добрі справи.
Тим часом, побудована Войцехівським у Золотоноші корупційна вертикаль, на чолі з Флоренко, працює жорстко та постійно. Там у грудні косять траву на сотні тисяч гривень, а всі фінансові потоки "на благоустрій" роками проходять через підконтрольні фірми. Тендери завжди виграють "перевірені" підрядники, а обсяги робіт регулярно підганяють під "допорогові", з метою укладання прямих угод. Тож, не дивно, чому ця людина (народний депутат), так відчайдушно захищає ініціативи у Верховній Раді, які спрямовані на зменшення прозорості влади, на закриття реєстрів від громади, на зменшення повноважень САП та НАБУ, тощо.
Підсумок:
У питаннях системних антикорупційних реформ та прозорості влади, Войцехівський часто обирає позицію «не голосував» або підтримує законопроєкти, які міжнародні партнери та громадські активісти називають «кроком назад».
Чи потрібен такий народний депутат українцям, нехай кожен вирішує для себе самостійно. Особисто для нас, відповідь на це питання, є очевидною.
